В Україні могли б робити трансплантацію сердець, але немає донорів

В Україні могли б робити трансплантацію сердець, але немає донорів

Фото: УНІАН

Міністр розповіла, як бореться з застудами та грипом, чого чекати у системі охорони здоров'я в найближчі три роки та як почувається у здебільшого чоловічому колективі.

Заяви про те, що вакцинуватись в розпал епідемії грипу вже запізно, міністр охорони здоров'я Уляна Супрун називає нісенітницями – вакцинуватись важливо протягом всього сезону. Про це очільниця МОЗу розповіла кореспонденту ТСН Дар'ї Счастливій. А ще про те, як лікується сама, як за три роки змінить всю медичну систему та про те, на якому етапі перебуває дозвіл на трансплантацію органів.

- Пані Уляно, зараз іде шалений грип, кілька областей вже страждає, смертельні випадки, що робити, тому що вакцинуватися вже пізно. Що скажете?

- Ніколи не запізно вакцинуватися, можемо вакцинуватися через цілий сезон. Я вакцинувалася менше місяця тому і не захворіла. Тобто можна ще піти до аптеки, знайти вакцину і дуже важливо, щоб через цілий сезон люди вакцинувалися. Але це не лише вакцинації, це й наша поведінка, щоб ми не захворіли. По-перше ті, хто захворів, щоб вони сиділи вдома, не ходили на роботу і інших щоб не інфікували, щоб вони не захворіли, а по-друге - це мити руки. Ми можемо знизити випадки грипу на близько 50-60% завдяки миттю рук. Також треба бути уважним до довкілля. Як ви бачите, як вони кашляють, то відверніться, або попросіть їх, щоб вони кашляли в руку.

Дуже важливо щоб не інфікували інших. Вдома треба відпочивати, пити багато води, пити лише ті ліки, що призначив лікар. До повного одужання йти на роботу чи до школи неможна.

- Ще лякає українців те, що багато вірусів грипу, кілька штамів і вони не знають, проти якого штаму вакцинацію робити?

- Ті вакцини, які привезені в Україну, вони вже були визнані літом. Зараз є центри громадського здоров'я, вони передбачають які будуть ті штами, і вони вже роблять ті вакцинації проти тих штамів. Насправді немає вибору. Є дві вакцини і вони проти тих самих штамів, і це є передбачені штами Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

- Чи можна вакцинуватися безкоштовно, чи треба платити всім?

- В поодиноких областях є або в містах вони надають безкоштовно вакцинації. Це їхня регіональна програма, вони закуповують в місті, або в області декотрі вакцини якусь кількість, і віддають переважно дітям і старшим людям безкоштовно. Але держава не передбачає, немає державної закупівлі щодо вакцин до грипу і в державі немає безкоштовної вакцинації. Ми тут в міністерстві вакцинувалися, ми заплатили за вакцину, бо в Києві не було безкоштовних.

Супрун про хабарі у 10 тисяч доларів і вакцини від грипу

Супрун про хабарі у 10 тисяч доларів і вакцини від грипу

- І скільки коштує вакцина?

- Ну ми заплатили 210 гривень, але це було з попереднім оглядом лікаря, після якого він надав вакцину. Я не можу сказати яка ціна, бо в кожній аптеці вона по-іншому. Можна купити вакцину і з нею йти до лікаря. Тільки обов'язково взяти чек, щоб лікар знав – вакцина свіжа й та, що необхідна.

- За новими рекомендаціями МОЗу, якщо у тебе вірус, радиться не вживати взагалі жодних ліків, окрім як жаропонижуючих, тобто антибіотиків не треба, антигістамінів не треба. Люди злякалися, як це так?

- Бо їх справді не потрібно. Багато тих, або вітамінів, або інших речей, які лише є другорядні, вони не мають ніякого ефекту на симптоми або на навіть час до вилікування. Доказова медицина показує, що з вірусами лише відпочивати і знизити температуру і все, що можна робити.

З тими вірусами, що викликають грип, так відбувається. А як є вже інфекція з бактеріями, тоді можна говорити про антибіотики. Якщо вже є запалення легенів або інше, тоді можна надавати антибіотики. Але їх не потрібно, якщо звичне простудне захворювання.

- А от коли смерть від грипу настає, як зараз. Теж не треба антибіотики? Чому смерть просто настає?

- Проти грипу, коли людина поважного віку або дитина дуже захворіла, треба йти в лікарню. Там пропишуть потрібне лікування. В такому випадку самому лікуватись не треба. Лікарі надають лікування правильними засобами, які потрібні.

- А як ви лікуєтесь, як ви лікуєте свого чоловіка?

- Я або чоловік ми залишаємося вдома. Ми висипаємося. П'ємо багато води або соку. І також беремо або парацетомол або ібупрофен, щоби знизити лихоманку, як і температуру. І чекаємо, за два-три дні проходить. Так само із дітьми, так само із дорослими.

- Рівень зарплатні працівників медичної галузі низький. Тому багато працівників медичної галузі або тікає, або змінює професію, що робити?

- Знаєте, сьогодні я була на зустрічі із профспілками медичних працівників. І я саме їх запитала це питання, бо чому 25 років після Незалежності далі медичні працівники дуже мало заробляють. Інші професії вже підвищили зарплати. Це, можливо, не питання мені, бо я там чотири місяці на посаді, а питання тим всім міністрам, які були до нас. Що відбувалось в медицині, що не змогли змінити цю систему.

- Ми можемо це якось змінити?

- Ну, ми можемо змінити. Це є зміна фінансування самої системи. 25 років система далі фінансується, як воно було під Радянським союзом. Воно оплачує стіни, воно оплачує бюрократію, нарешті десь там медичних працівників, а для пацієнта нічого не залишається. Що робити? Змінити фінансування. Замість брати цю медичну субвенцію і кидати там десь в незнані якісь території, ми будемо міняти фінансування, щоби і фінансування йшло за пацієнтом.

- Це означає, що багато лікарень може закритися да, гіпотетично?

- Зараз в Україні є більше ліжок у лікарнях, ніж потрібно нашому населенню, але ми не хочемо, щоб лікарні закривалися. Ми хочемо, щоб ця система працювала більш ефективно. Якщо є 2 – 3 лікарні в одному місці, а там лише потрібно 1 лікарню, то 2-3 лікарні можуть перепрофілюватися на інші заклади. Нам дуже потрібні реабілітаційні центри. Ви знаєте, після АТО це дуже велика проблема.

Нам потрібно паліативну допомогу, нам потрібно ті соціальні будинки, де можуть наші старші люди жити та отримувати і медичну і соціальну допомогу. В нас немає досить інших соціальних будинків, які дуже легко можуть і ми можем передати або лікарню, або центр, поліклініку на такі інші соціальні будинки. І ще ті працівники, які там працюють, можуть далі там працювати.

Або це є реабілітаційний центр, або там будинок для старших людей, де треба потрібно надавати їм допомогу, то там і медсестри далі можуть працювати і санітари і всі інші, а лікарів беремо до наших лікарень і до первинної допомоги і спеціалізованої допомоги.

- Коли це все може бути реалізовано? Принаймні якась перша стадія.

- Перші кроки вже заплановані на 2017 рік. Заплановані зміни у фінансуванні і системі, як на первинній ланці ми будемо надавати послуги . Гарантований пакет послугів первинної буде, пацієнт і лікар будуть підписувати спільний договір і кожен пацієнт буде вибирати свого лікаря. На первинній ланці фінансування буде йти за пацієнтом до цього лікаря і це буде перший крок.

Тоді у 2018 році ми перейдемо на вторинну ланку, вже до лікарень і так само буде фінансування іти за пацієнтом до тих лікарень. А у 2019 році завершуємо із високою спеціалізованою допомогою і вже будуть у наших інститутах на дуже складні операції на спеціалістів вже буде фінансування також іти на державне страхування.

- Я так розумію, що , якщо ми все зробимо, то зарплата трошки підвищиться?

- Повинна набагато підвищитись.

- От наскільки це може бути, реально ми можемо підвищувати за кілька років?

- Ми подивилися на цей бюджет, який зараз буде в 2017 році, розділили первинну ланку, там 21% на первинну ланку, решту залишаємо на вторинну і третинну ланку. Взяли ті гроші і розділили між нашими пацієнтами скільки їх є, і скільки лікарів, лікарі повинні мати десь від тисячі до 2500 пацієнтів, не більше. І на кожного лікаря первинної ланки вони би могли місячно заробляти від 19 до 50 тис гривень.

Але вони зможуть заплатити тоді податки, як в них працює медсестра, треба заплатити її також зарплату, як потрібно оренду, або щось інше заплатити, то вони оплачують, але їм повинно залишатися хоча б від 10 до 25-30 тисяч гривень місячно. А зараз вони заробляють 2500 або менше.

- Скільки в нас сьогодні в бюджеті на 2017 рік заплановано грошей?

- Взагалі майже 3% відсотки цілого бюджету іде на фінансування охорони здоров'я. В інших країнах Європи, в Штатах, це переважно від 7 до 10 відсотків, а краще би було, щоб ми мали більше, але з тим, що ми маємо, ми будемо фінансувати як можемо. Це розподілено по інших програмах, бо є програма, є медична субвенція, є державні закупівлі ліків, є поодинокі програми, реімбурсація і інші, то взагалі ми маємо недостатнє фінансування на нашу охорону здоров'я.

Але кожного року воно збільшується, цього року воно збільшилося на 7% взагалі. З часом ми будемо шукати все більше й більше фінансування. Знаєте, одна з проблем зараз є в медицині, що багато пацієнтів платять за послуги зі своєї кишені. І ці гроші нелегальні і немає податків оплачених з тих коштів. Як ми могли б оподаткувати цю закриту незнану економію, ми би підвищити сплату податків до бюджету, і таким чином зросло б державне фінансування галузі.

- У нас дуже погані старі машини швидкої допомоги. І нерідко пацієнти вмирають дорогою до лікарні, бо немає обладнання чи мала швидкість. Коли зможемо замінити ці авто?

- Це цілий спектр дій. Тут не лише в машинах справа, це система: від самого виклику, треба правильну диспетчерську систему мати, щоб правильну машину тоді вислали на цей виклик. Друге це працівники самої швидкої, щоб вони були тренованими та могли надавати допомогу. Третє - сама машина. Четверте - обладнання в машині. І на останньому - правильне місце відділення невідкладних станів. Де можна пацієнта привезти, де є лікарня. Де 24 години чергують лікарі, які можуть надавати допомогу. З самого початку до кінця в Україні не зовсім ефективно працює система зараз.

Диспетчерські системи дуже відрізняються з одної області, з одного міста в друге. І це треба удосконалювати. Кол-центрів нема, де можна поспілкуватися телефоном з лікарем або медсестрою. Або навіть не викликати швидку, а можна якось поспілкуватися і тоді вирішити проблему. А щодо навчання, зараз є лікарські або фельдшерські бригади. Не зовсім оснащенні і не мають той самий рівень навчання і досвіду. Вони дуже відрізняються. А останнє, немає відділення невідкладних станів в багатьох лікарнях і немає куди ввести пацієнтів. То ми зараз працюємо над тим, щоби цілу систему покращити.

Ось машини і обладнання - це найбільш простіше, бо це можна закупити, як би було фінансування. Є зараз програма від китайців. Вони хочуть нам допомогти і передають машини швидкої допомоги. Але зараз швидка допомога фінансується від місцевих бюджетів. Скільки вони виділять на швидку, стільки й буде. Ми будемо вимагати, щоби у 2017 році було визначено, який відсоток фінансування має іти на швидку допомогу, щоб ми могли гарантувати щоб була зарплата для наших працівників. Щоб було оснащення, яке потрібно. І щоб там були ліки і матеріали, які потрібно.

- Ми хотіли зробити сюжет про парамедиків, але всі вони якось побоялись говорити. А лікарі кажуть, що ці фахівці не надто досвідчені, що вони не зроблять деякі елементарні речі. Що ви скажете?

- Як є якісь питання, можемо подивитися по Інтернету, як навчаються. Які є навчальні програми парамедиків. Вони набагато більше навчаються, ніж фельдшери загальної практики в Україні. Вони навчаються три роки і ще мають один рік практики. І специфічно концентруються на невідкладних станах. Вони не будуть працювати в лікарні, в якомусь неврологічному відділенні. Бо вони є спеціалісти невідкладних станів. Вони можуть зробити майже все, що лікарі можуть зробити також у машині невідкладної допомоги. В Штатах парамедики можуть інтубувати пацієнтів. Вони можуть і дітей інтубувати. Вони можуть багато речей робити, що лікарі зараз на швидких робити не можуть.

- Щодо корупції в лікарні. Фактично сьогодні, якщо ми підемо в лікарню, то ми маємо купити все: бинти, вату, шприци. Заплатити медсестрі, щоб вона зробила укол людині. Що з цим робити і як від цього відходити?

- Це також є питання ефективності фінансування. В лікарнях тих речей нема, бо не залишається грошей після того, як ці гроші виходять з бюджету і переходять через посередників, щоби закуповувати. А як фінансування буде іти за пацієнтом, тоді ті послуги, ті матеріали та ліки, які будуть потрібні, повинні бути покриті державною страховкою. Так повинно бути. І так буде з 2018 року, що не буде потрібно приносити, ті все речі.

Корупція це не лише, що пацієнти мусять оплачувати самі ну як часом треба принести зі собою якісь ліки або самому закуповувати. Корупція є, коли лікар вимагає від пацієнта грошей, щоби робити операцію. І коли пацієнти звертаються до нас, ми передаємо це на правоохоронні органи і ми називаємо лікарів і просимо пацієнтів, щоб вони давали позов у поліцію.

- Чому у нас такі дорогі ліки? Через те, що у нас неможливо закупити якісь імпортні гарні ліки за нормальними цінами, бо їх не пускають, чи щось інше? Чи в нас просто фармакологічна мафія діє?

- В більшості країн Європи є регуляція цін, специфічно ті ціни, які закуповуються державою або які підходять під програмами реімбурсації або відшкодування коштів ліків - так можна регулювати ціни.

- Відшкодування ліків може бути не лише для пенсіонерів?

- Для кожної людини. Так само, як медичне страхування, - це є для всіх громадянин України. Всі мають мати базові медичні послуги. Це первинна ланка, екстрена медична допомога які мають бути покриті стовідсотково. А тоді вже спеціалізована допомога, це буде більш рахуватися економічно, чи хтось може чи не може сам цілком або частково покрити ті кошти. Діти, люди на пенсії вони не зможуть доплатити. Вони будуть покриті стовідсотково. А ви зі мною можливо більше заробляємо, ми б і могли допомогти і доплатити до цього, що надає держава.

- Фармакологічну мафію ми вже побороли чи ще ні?

- Ну це забере час, щоб врегулювати ціни в Україні. Лише 10% ліків закуповуються за державні або комунальні фінансування. Більшістю фінансується з нашої кишені. Як ми будемо, ще більше і більше закуповувати ліки від державних або комунальних фінансів, тоді ми зможемо вимагати реферування цін на реімбурсацію. Ми зможемо тоді допомогти наших громадянам закуповувати ті ліки, бо ми будемо давати або часткову або повну реімбурсацію за закупівлі ліків. І тоді з часом всі ціни знижуватимуться, бо більшістю фармвиробників хочуть бути частиною цієї програми реімбурсації. Щодо іноземних ліків від інших країн. Вже є спрощена процедура, щоб вони реєструвалися. Але вони не завжди є дешевші, ніж українські.

- З приводу трансплантації органів. Коли у нас з'явиться закон про трансплантацію? Кажуть, що лікарі, які можуть трансплантувати в Україні є, а от закону у нас немає. Їдуть багато людей в Білорусь аж, щоб робити операції.

- Зараз є вже на другому читанні закон щодо трансплантації. Це є питання до комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я і також до Верховної Ради, бо вони закони можуть голосувати, а ми - виконавча влада, ми можемо виконувати ті закони.

- А чого вони бояться? Чому вони так довго це все роблять, на вашу думку?

- Були сперечання, чи повинна бути презумпція згоди чи презумпція незгоди щодо донорів. В ті країни, в тих країнах, де є презумпція згоди, такий самий рівень трансплантації, як в тих країнах, що є презумпція незгоди. Сполучені Штати мають найвищий рівень трансплантації. І в них є презумпція незгоди.

Ідея є, що треба пояснювати людям, що це означає, і що це є найбільший, найкращий дар, що можна комусь іншому дати – це є життя. Зараз в Україні ми б і могли робити трансплантацію сердець, але немає донорів. Люди не підписують документи і їхні родини не підписують документи, як вони вмирають, щоби передавати ті органи для тих, хто потребує. І немає списків донорських, немає списків тих реципієнтів, які потребують.

Ми зараз чекаємо на закон, щоб вже мати цю процедуру, легально вже збирати цю інформацію і ті всі документи, які будуть потрібні. Я і мій чоловік, ми один одному уже говорили, як я би померла, або він би помер до того як другий, то ми б передали всі наші органи на трансплантацію для тих людей, які потребують. Це в Штатах так легко, я маю на своїх правах водійських напис, що всі мої органи можуть бути передані. І це не лише після смерті, поможемо також давати і інші органи: нирку або печінку, навіть під час життя.

- Ви були би готові за життя комусь дати нирку?

- Так, звичайно. Я бачила стільки разів такі операції, люди після цього, щодо нирок немає ніякої різниці з тими людьми, які мають одну або дві нирки. Вони живуть так само і довго, і здорово, без проблем.

- Як ви думаєте, наступного року можуть наші депутати щось зробити з тим законом?

- Думаю, шо так. Ми лобіюємо кожного разу на комітеті Верховної Ради, як ми спілкуємося з ними, і там є підтримка. Ну не можу сказати, що гальмує зараз. Я знаю, що є депутати, які підтримують закон і вже так змирилися з ним, так як він прописаний хоча щоб щось було. І з часом ми можемо завжди його покращувати.

- Як жінці працювати в Кабміні, де суцільні чоловіки? Сексизм є чи немає?

- Знаєте, я не відчуваю сексизм, я не бачу його, бо я не визнаю його. В Кабміні в нас є троє жінок -я, Лілія Гриневич, і є Климпуш. І ми разом всі працюємо так само, як чоловіки. Думаю, що ми так само рівні з ними, і немає ніякого почуття, що є якась різниця між нами.

- Чи можна взагалі пані Супрун побачити в сукні?

- Так, я була в неділю, в суботу ввечері, був бенкет Українського католицького університету, і я виступала, я була у вишиванці і у спідничці, так, я час від часу ношу.

- А підбори носите? Підбори вдягаєте?

- Ну мені не зручно, то ні.

- Тобто ніколи?

- Знаєте, це не є міністерство моди, це міністерство охорони здоров'я. І так як мені вигідно чи не вигідно працювати, ну так я думаю ми повинні більше не дивитися як людина вбрана, як вона виглядає назовні, а що знаходиться всередині.

Повʼязані теми:

Наступна публікація