Дружина апостола Петра

Дружина апостола Петра

Картина "Визволення св. Петра з в'язниці", Герріт ван Гонтгорст / Фото: gallerix.ru

Реальність цікавіша за художні вигадки Дена Брауна.

Історія про те, як Христос зцілив тещу апостола Петра, не є таємницею, але майже невідома навіть церковному загалу, хоча і взята з Євангелія.

Перекажу для тих, хто не читав і чує про це вперше. Христос приходить в дім Петра, але виявляється, що Петрова теща у гарячці (лежить з температурою, по-нашому). Христос зціляє її, і вона відразу встає і починає прислужувати гостям. Невеличкий побутовий епізод, довколо якого постійно жартують дружини священиків, запитуючи, що простіше – накрити на стіл самому чи попросити Христа зцілити тещу?

Але цього разу в мене виникло зовсім інше запитання: а що сталося з дружиною апостола Петра після того, як він пішов за Христом?

Логічна відповідь випливала з євангельського читання, яке мені довелося тлумачити за службою в неділю напередодні. Там йшлося про те, що після чудесного улову і після обіцянки Христа зробити рибалок "ловцями людей" Петро разом з іншими "полишає все" і іде за Христом.

Закликавши своїх друзів-парафіян уподібнитися апостолам, я побачив в очах декого з них збентеження. Це примусило мене замислитися і зрозуміти, що послідувавши за Христом, апостоли не перестали бути рибалками. Вони продовжують ловити рибу і разом з Христом, і після його Воскресіння. Апостоли заробляли собі на життя власною працею, просто ця праця перестала бути головним сенсом їхнього життя.

Можливо, щоб перевірити правдивість власних висновків щодо рибалок мені захотілося дізнатися про дружину апостола Петра. Бо, якщо була теща, то точно мала бути і дружина.

"Вікіпедія" впевнено повідомила, що про дружину апостола Петра нічого не відомо. Але я не довірився "Віці" і продовжив пошук. І вже за декілька кліків мені вдалося знайти те, що напевно має знати кожен, хто постійно читає Святе Письмо. І хоча я один із таких людей, але для мене це стало одкровенням. Виявилося, що про дружину апостола Петра згадує в одному зі своїх послань апостол Павел. І не просто згадує, а повідомляє, що Петро подорожує разом з дружиною, як і інші апостоли, риторично запитуючи: "Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кіфа"?

Перекладач цієї фрази зробив її досить туманною. Петра він називає Кіфою (це арамейське слово, як і грецьке "петрос", воно перекладається як "камінь", але заважає відразу зрозуміти, про яку людину йдеться). Так само двозначним є вислів "сестру, дружину". Що це – свідома ретуш чи невдалий переклад? Сподіваюся дізнатися від знавців першоджерел.

Так само мене зацікавили слова Павла про те, що Петро далеко не один такий. А це означає, що Павло виключенням вважає, скоріше, власну позашлюбність.

Тоді я продовжив пошуки, і з'ясувалося, що одруженими були 7 із 12 найближчих до Христа учнів-апостолів. І родини свої вони не залишали, і з дружинами своїми не жили як брати і сестри. У того самого Петра було 2 дітей.

Ця реальність здалася мені набагато цікавішою, ніж художня вигадка Дена Брауна.

З’ясувалося, що одруженими були 7 із 12 найближчих до Христа учнів-апостолів.

А ще в мене виникли запитання щодо того, як з церковного передання, з житій і розповідей про апостолів зникли згадки про їхні родини. Про це не цуралися згадувати в Євангелії і в посланнях, але майже повністю забули потім. Чому?

Я можу зрозуміти Ватикан і Католицьку Церкву, де традиційно і єпископи, і священики є целібатами (неодруженими). Для них Петро – початок ієрархії, і історія про його родину не є актуальною для неодруженого духовенства.

Православному духовенству "пощастило" більше. Теща була не тільки у апостола Петра, але й у більшості парафіяльних священиків. Однак нащадками апостолів себе вважають єпископи, а вони у нас, як відомо, всі з ченців, що закріплено канонами. Тому відмерлим рудиментом також вважаються слова того ж апостола Павла про те, що єпископ має бути "чоловіком однієї дружини", і говорити про те, що більшість апостолів були одруженими, теж якось недоречно.

Але якщо ми самі ігноруємо і забуваємо те, про що говорить Святе Письмо, то чому дивуємося і ображаємося на "денів браунів" від мистецтва і літератури?

Повертаючись до послань апостола Павла і до канонів Православної Церкви, хочу сказати одне – вони однаково з повагою ставляться і до шлюбу, і до чернецтва, вважаючи можливими і нормальними обидва шляхи.

Цей текст написаний мною не для того, щоб потурбувати чи розхитати канонічні основи церковної ієрархії. Для мене, як людини одруженої, як для священика і як для батька важливо знати і впевнено говорити своїм дітям і парафіянам, що апостоли є не тільки прикладом вірності Христу, але й прикладом подружньої вірності. Зустрівши Христа, вони не перестали бути чоловіками і батьками. Але їхня любов до своїх жінок і дітей преобразилася і наповнилася любов'ю Божою.

Це також важливо знати тим, хто сьогодні навертається до віри і Церкви пізніше, ніж зустрічає свою земну любов. Або тим християнським подружжям, які стикаються з тими самими труднощами, що і нерелігійні сім'ї, але на відміну від останніх мають пам'ятати про те, "що те, що Бог з'єднав, людина нехай не розлучає".

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація