У "Великому яблуці" не можна розраховувати на пунктуальність жодного транспорту – крім своїх ніг.
Пересуваючись Нью-Йорком, і особливо Манхеттеном, я засвоїв одне просте правило: якщо хочеш кудись потрапити вчасно, ніколи не розраховуй свій час впритул, а якщо запізнюєшся — ніколи не користуйся таксі і Uber. Ніколи.
Якщо в тебе година до заходу або до потягу, а навігатор показує, що пішки ти дістанешся місця призначення за 45 хвилин — іди пішки. Це гарантія, що ти точно не запізнишся. Якщо ти спустився у метро, шанси спізнитися різко зростають. А вже якщо ти сів у жовте таксі, або боронь Боже, скористався Uber – все, "пиши пропало". Ти спізнишся незважаючи на те, що в тебе є ще година, а вокзал лише за кілька кварталів.
Поясню чому.
Водії Uber – це просто водії, а не професійні таксисти. Це як "грачі" у Києві чи Москві. Вони справді радо тебе підберуть, а от як швидко і чи правильно довезуть до місця призначення – то інше питання. Одного разу я, маючи годину в запасі, ледь не запізнився на вокзал через водія Uber, котрий віз мене зовсім не туди. Після того я вирішив не експериментувати, і спустився у метро.
Час пік, лінія "Е". П'ять зупинок від ООН до Penn Station. Це були п'ять незабутніх зупинок! Спочатку мій потяг затримався через аварію на станції 42-а авеню. Через це народу на платформі стало значно більше.
Дивно, але через купу народу і давку ніхто не сварився, не лаявся і не штовхався. Жарти, сміх, вибачення і селфі. З моїм волохатим цепеліном сфотографувалася компанія молодих людей, років по вісімнадцять, напевно. Розпитували про ООН, про Україну, звідки я родом, і чи не вільний я бува, у серпні, бо в одного хлопця весілля і потрібен відеографер.
Цього разу на потяг я не запізнився.
Але це лише цього разу. У Нью-Йорку метро – зовсім не може гарантувати швидкого прибуття у потрібне місце. З кількох причин:
1) Часто трапляються якісь інциденти, через які потяги запізнюються.
2) Часто бувають ремонтні роботи, через які тимчасово змінюються графіки потягів, і закриваються станції. Зазвичай про це заздалегідь оголошують, але ти не можеш знати усього.
3) Новачки, здебільшого туристи, плутаються у станціях і у переходах. Часто аби потрапити на протилежний бік станції, потрібно взагалі вийти на поверхню і зайти у інший вхід.
Щодо жовтого таксі, то тут все дуже просто – затори. Тому ними краще користуватись лише тоді, коли нікуди не поспішаєш.
То що ж робити, якщо хочеш у Нью-Йорку дістатися кудись вчасно і не втратити кількасот нервових клітин? Варіант лише один – треба виходити з дому мінімум на годину раніше, ніж потрібно на дорогу. Або розраховувати лише не свої ноги, які йтимуть пішки або крутитимуть педалі велосипеду.
Я, загалом, не люблю великі мегаполіси. Москва залишила мені тяжкі спогади. Але Нью-Йорк я люблю.
Спробуйте проїхатись на метро у час пік – і ви точно його полюбите.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!