Полстолетний Александр

Юрий Андрухович© vasyltereshchuk.blogspot.com
Поэту и драматургу, прозаику и переводчику Александру Ирванцу 24 января исполнилось 50 лет.

Таки не верится – одному из моих ближайших друзей, поэту и драматургу, прозаику и переводчику, Подскарбию тайного поэтического ордена Бу-Ба-Бу Саше Ирванцу сегодня исполняется 50. Ровно 26 лет назад мы с ним впервые пересеклись на ирпенском семинаре молодых поэтов. Тогда же, 24 января 1985 года, я впервые попал к нему на день рождения. Саша был абсолютным любимцем того семинара, он сыпал во все стороны вспышками, искрами, экспромтами, а когда я перед обсуждением прочел его стихи, то враз ощутил невероятную притягательную силу абсолютной звезды.

С того времени мы жили счастливо и долго. Аж пока не оказались там, где мы есть сейчас. Потому, поздравляя Александра Васильевича Ирванца с его, как заведено выражаться у старших товарищей, "полуднем века", я хочу обратиться к нему в проверенной веками форме дружеского послания, а частично и подражания:

Любий друже Олександре!
Півстоліття тому в мандри
ти пустився білим світом –
тож прийми мене з привітом.
До твойого ювілею
ці рядки натхненно склею.

Нам з тобою, любий друже,
і щастило, і не дуже,
хоч усе-таки щастило
більше – і тому зростило
Провидіння з нас поетів,
дарувавши смак до злетів
і провівши через різні
дні по жизні та отчизні.

День за днем і рік за роком,
трохи буром, трохи боком,
через піки та безодні
добрели ми до сьогодні.
Олександре, чесне слово –
не було ще так ху… чудово.

Помаранчева руїна
вся позаду. А Вкраїна
вся зітхнула, завсміхалась –
і взялась долати хаос.
І тепер ми добре знаєм:
з Казахстаном та Китаєм
наше місце коло Раші,
бульбашів і бумбарашів.
Шлях в Європу з п'єдесталів
знову вказує нам Сталін.

Знов тече вода із крана
і загоюється рана –
хліб і газ, і пісня в хаті.
Помаранчі волохаті
вже не сняться і в кошмарах,
бо усі сидять на нарах.
Чи лежать? Яка різниця!
Головне – що вже не сниться!
Діти знов пішли до школи,
влада сильна як ніколи.

Відновилось постачання!
Телебачення! Навчання!
І розірвані зв'язки
позростались, і шапки
знов на головах у всіх,
з кого познімали їх.
Знов завозять маргарин
в Україну для тварин.

Пшонка є і є тушонка,
і згущонка, і пальонка.
І підвищується попит,
і ніхто уже на допит
нас не тягне, про арешти
й не почуєш, не знайдеш ти
жодних натяків, дотичних
до репресій політичних –
хоч старався б ти чимдуж би.
Знову наЧеКу спецслужби.

Українці ж, владі раді,
знов живуть, як в шоколаді –
не в лайні! А в шоколаді!
Бо при цій стабільній владі
все спокійно, як в Багдаді.

Слово є таке – "стабільність",
що римується з "дебільність".
Перепрошую – з "де бідність?"!
Бідність миттю подолавши,
ми крокуємо назавше
в топ-двадцятки та десятки
(так солдати йдуть на б…ки).
От якби ще свідоміти
перестали нахабніти!
Та нічого! Українці
ще розмажуть їх по стінці.

А як ні – то українки
ще поставлять їх до стінки.

Мій найкращий друже Сашо!
Радість нашо, гордість нашо!
У який знаменний час
позакидувало нас!
Тож і далі йди по жизні
і складай пісні вітчизні –
президентам і прем'єрам,
прокурорам і тер'єрам.
І живи ще довго, брате,
щоби нам не святкувати
твій наступний ювілей
у країні без людей.

____________________________________________________________________________

Читайте также:

Банкетные канты злых времен

Какой народ – такие и песни. Может, лет так через триста эту их "Мурку" так же будут называть украинской традиционной музыкой, будут восхищаться ее изысканной мелодичностью?

Узнавайте главные новости первыми — подписывайтесь на наши push-уведомления.
Обещаем сообщать только о самом важном.

Отправить другу Напечатать Написать в редакцию
Увидели ошибку - контрол+энтер
Всего комментариев: 0
Выбор редакции