История с грифом "Секретно": Тарас Боровец. Атаман покинул Украину

Владимир Вятрович
Лишь через четверть века после того, как атаман покинул родную землю, чекисты наконец вздохнули с облегчением - он не вернется.

В начале 1943 года на Волыни о себе уверенно напомнили бандеровцы. Оправившись от событий второй половины 1941 года, перейдя через длительные дискуссии и подготовку, оуновцы начали разворачивать здесь собственные вооруженные отряды.

Опираясь на обширную сеть ячеек, которые обеспечивали военные подразделения материально и информационно, бандеровцы быстро догнали в развитии формирования Тараса Боровца. Наличие четкой политической программы, подготовленных кадров военных и подпольщиков стали дополнительными преимуществами.

Полный текст статьи читайте здесь.

___________________

Читайте также:

История с грифом "Секретно": Тарас Боровец. Звездный час атамана

Во время, когда, казалось, воплотились в жизнь все мечты, их разрушила жестокая реальность. 33-летний Тарас был еще слишком молодым и энергичным, чтобы жить воспоминаниями о прошлых подвигах. Поэтому он снова начинает строить собственную подпольную структуру.

Узнавайте главные новости первыми — подписывайтесь на наши push-уведомления.
Обещаем сообщать только о самом важном.

Отправить другу Напечатать Написать в редакцию
Увидели ошибку - контрол+энтер
Последние Первые Популярные Всего комментариев: 2
  • Лувко Лувко 21 октября, 08:03 Согласен 0 Не согласен 0 Сам Т. Бульба-Боровець, у номері за серпень 1943 року (ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 15, ар. 6, 7) пише: Пригадайте собі 1941 рік, коли бандерівці з висолопленими язиками перли за німецьким фронтом і проголошували “бандерівську самостійну”.Що це коштувало Україні? В першу чергу життя півтора міліона полонених українців, що на заклик бандерівців пішли в німецькі руки і яких німота виморила по таборах. Хто поверне їх українському народові? Бандера, Максим, Ришард Ярий, чи може інший провід? Що спільного з українською революцією мають всі бандерівські безправ’я, побої, грабежі, мордування та вбивства, яких ми є щоденними свідками. Чи існувала коли на Україні така революційна організація, якої власний народ жахався гірше від найлютішого ворога, а її членів не називав інакше, як “путярами” та “сокирниками” мордувала гірше від Гештапо. А скільки жертв народу, запутування, або ганебне замучення отих голів сільських рад, бульбівців, мельниківців, радикалів, старих петлюрівців, безпартійних свід ответить цитировать Спасибоспам
Выбор редакции